Коли прийшли в цю школу і, завмерши, Ступили на її святий поріг, Ми ще не знали, що тоді уперше Обрали шлях із безлічі доріг.Вона відкрила обрії широкі
Світи незнані досі, чарівні,
І сталось диво, не пройшло й три роки
Як школа стала рідною для нас.
Пройшло ще зовсім небагато часу, Але назвати друзями можемо ми Без винятку всіх учнів свого класу Бо разом ми, немов одна сім'я.

Тут наша вчителька, Насонова Світлана Олександ¬рівна, віддається справі,
Вкладає душу в працю нелегку, Тому уроки в нас завжди цікаві. Несуть навчальність неабияку.
Ми дні не забудемо ніколи, Що проминають, сповнені надій, У рідних стінах сонячної школи, У храмі знань, в гімназії моїй!

<< Назад